пручатися — (чинити опір кому н., відбиватися, роблячи різкі рухи ногами, руками, усім тілом), огинатися, опинатися, опиратися … Словник синонімів української мови
пручатися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
баскаличитися — чуся, чишся, недок., діал. Упиратися, пручатися … Український тлумачний словник
битися — б ю/ся, б є/шся; наказ. сп. би/йся; недок. 1) з прийм. в (у), об (о) і без прийм. Стукатися, ударятися. || Хлюпатися, плескати. 2) Удаватися до бійки, бити кого небудь. || Бити один одного. || Ударяти рогами, лобом, ногами (про тварин). 3)… … Український тлумачний словник
брикатися — а/юся, а/єшся, недок. 1) Битися однією чи обома задніми ногами (про копитних тварин). 2) перен., розм. Виявляти норовистість; упиратися, пручатися; капризувати … Український тлумачний словник
випручуватися — уюся, уєшся і випруча/тися, а/юся, а/єшся, недок., ви/пручатися, аюся, аєшся, док. Пручаючись, звільнятися, вириватися з чогось, від кого , чого небудь … Український тлумачний словник
єрепенитися — нюся, нишся, недок., розм. Наполягати на чому небудь, не бажати погоджуватися з чимось, сердито упиратися, пручатися … Український тлумачний словник
запручатися — а/юся, а/єшся, док., розм. Почати пручатися … Український тлумачний словник
кородитися — ро/джу/ся, ро/ди/шся, недок., розм. 1) Скаржитися, жалітися на біль, нездужання; кволитися (у 2 знач.). || Корчитися (від болю). 2) Не погоджуватися з чим небудь; упиратися, пручатися … Український тлумачний словник
попручатися — а/юся, а/єшся, док. Пручатися якийсь час … Український тлумачний словник
